Метод фокальних об’єктів
Цей метод, є одним з методів, який допомагає подолати психологічну інерцію та генерувати нові та цікаві ідеї. Цей метод був запропонований в 1953році американцем Чарльзом Вайтингом. Він запозичений з технічної творчості, однак на практиці його можна використати і в художньому конструюванні. Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку (нівелюється залежність від психологічної інерції), недоліком є випадковість знаходження результату. Однак він є простим у застосуванні й сприяє розвитку творчих здібностей.
Суть методу полягає в наступному. Об’єкт, який маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. До речі, від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька будь-яких понять чи виробів вибраних випадково. Наприклад, перші два-три предмети, що стоять у кімнаті. Розписуємо їх властивості. Далі відбувається поєднання властивостей з фокальним об’єктом або частиною об'єкта. Звичайно можуть бути непоєднувані варіанти, можуть бути нісенітницею поєднання на перший погляд, тому зовсім відмовлятися від таких варіантів не слід. Бажано знайти використання більшості ознак чи властивостей.
Метод фокальних об'єктів розкріпачує мислення і призводить до несподіваних комбінаціям. Використання випадковості дозволяє отримувати нові творчі ідеї та рішення, які не можуть бути отримані іншими, логічними способами, які на підсвідомому рівні «відсікають» здаються незвичайними рішення. Частина поєднань виявиться вже реалізованої, частина безглуздою, але можливі і цікаві поєднання, з яких народжуються нові об'єкти та ідеї. Більш пильної уваги з боку бізнесу заслуговують на перший погляд абсурдні поєднання, тому що при виборі відповідного контексту вони виявляться цілком реалізованими.
|